| Katia | Дата: П`ятниця, 16.12.2011, 22:01 | Повідомлення # 1 |
|
Магистр
Група: Проверенные
Повідомлень: 4
Статус: Offline
| Ріст впливу КНР на ринку озброєнь пов'язаний з загальним ростом частки Азії в світових витратах на зброю, а також у посиленій увазі самого Пекіну до розвитку власних силових потужностей. Військові витрати у світі зросли на 1,3% станом на 2010 рік і склали 1630 млрд.долл. В Азії цей показник зріс на 1,4%, тобто трохи більше, ніж по світі в цілому.
За восьмирічний період з 2003 по 2010 роки найбільшими імпортерами світових озброєнь стали Саудівська Аравія (29 млрд.долл.), Індія (17 млрд.долл.), Китай (13,2 млрд.долл.)
Мотиви КНР для збільшення військових витрат і просування власних озброєнь на світовому ринку:
- Необхідність забезпечення безпеки морських торговельних шляхів, кордонів та посилення участі в світових безпекових процесах (миротворчі операції, врегулювання конфліктів, боротьба з тероризмом, просування власних інтересів в територіальних диспутах, проблема Тайваню тощо)
- Потреба модернізувати власні збройні сили
- Потреба посилити контакти з державами, які можуть бути корисні КНР в інших політичних та економічних аспектах, окрім торгівлі зброєю
- Зростання економічної могутності КНР природно спонукає до розвитку адекватного за могутністю ВПК
КНР виходить на світовий ринок озброєнь у 1979 році. Потім події на площі Тяньаньминь дещо гальмують розвиток ВПК цієї країни, звужуючи перелік її потенційних партнерів. З плином часу КНР зайняв власну окрему нішу на цьому ринку, постачаючи озброєння не дуже високого якісного рівня в країни, що розвиваються з таких регіонів, як Африка, Латинська Америка тощо. Стратегія КНР – демпінг, спрямований на освоєння ширших просторів на цьому ринку. Активною є участь КНР у світових збройних виставках, наприклад у Кейптауні та Карачі.
Важливою тенденцією є суттєве зростання КНР у рейтингу інноваційності, що в тому числі впливає і на технологічний рівень озброєнь, що їх виробляє та продає Китай. Так, з 24 місця у 2004 році КНР піднялась до 6 місця у рейтингу в 2009 році.
Не останню роль у активізації стратегії КНР на світовому ринку озброєнь зіграла реформа військової сфери, що охопила безліч аспектів. Найважливішим досягненням було усунення відірваності етапу розробки проектів від реального виробництва. Реформа військової сфери 1998 року пройшла і на рівні уряду. Так, було ліквідовано підпорядковану військовим Комісію з питань наукових технологій та промисловості в сфері національної оборони (COSTIND) і створено аналогічну організацію на цивільних засадах. Також було створено Генеральний Департамент Озброєнь (GAD), підпорядкований військовим, що породило своєрідну систему перехресного контролю, стримувань і противаг між двома інститутами. Це, звісно, підвищило ефективність роботи обох.
Ще одним важливим кроком було розділення сектору покупців та виробників військової техніки, що дозволило суттєво зменшити корумпованість цієї сфери.
Військовий бюджет КНР
За офіційними даними військовий бюджет КНР (91,5 млрд. дол.) виріс з 2001 року на 12,7% у 2010. Характерно, що у 1989 він складав лише 15,9 млрд.долл.
Відсоток військових витрат від ВВП: 2,2% (2009)
Динаміка військових витрат в цьому контексті виглядає наступним чином:
1989: 2,5%, потім відбувся спад до 1994: 1,4%, потім знову зростання до 2002: 2,2% і з тих пір відрахування на військові витрати коливаються в цьому діапазоні.
За даними SIPRI військові витрати КНР на 2010 рік склали 119 млрд.долл (7,3% від світового об’єму). Для порівняння: США витратило на 2010 рік 698 млрд.долл.на військові потреби.
Існують вельми достовірні дані про непрозорість китайського військового бюджету. Це пов’язано з тим, що китайське міністерство оборони не включає до статей військових витрат закупівлю озброєнь за кордоном, утримання Народного ополчення, спеціальні науково-дослідні розробки тощо. Ці витрати частково розпорошені серед місцевих локальних бюджетів, фондів науково-дослідних інституцій, коштів Державної Ради КНР. Така методологія підрахунку військових витрат створює викривлену картину дійсності і викликає у закордонних дослідників побоювання стосовно справжніх витрат КНР на озброєння, які, вони наполягають, є набагато вищими за декларовані.
Структура військового експорту КНР
2002-2009: доля АТР в воєнному експорті КНР – 56%. Доля Близького Сходу – 25,4%, Африки на захід від Сахари – 1,4%.
Основні потужності КНР в контексті виробництва озброєнь
Авіаційні комплекси в Шеньяні, Харбіні, Сіані, Ченду, а також танковий завод в місті Баотоу є основними промисловими потужностями КНР в плані виробництва зброї.
Також не варто забувати про ключові корпорації в цьому контексті:
- Китайська корпорація ядерної промисловості
- Китайська літакобудівна корпорація (AVIC-I і AVIC-II)
- Китайська корпорація суднопромисловості (CSIC і CSSC)
- Китайська корпорація збройної промисловості
- Китайська корпорація озброєння та устаткування
- Китайська космічна науково-промислова корпорація (CASIC и SCAIC)
- Китайська електронна науково-технічна корпорація
- Китайська корпорація імпорту та експорту продукції точного машинобудування
Взаємодія КНР та Росії на світовому ринку озброєнь
Одним з найбільших імпортерів озброєння в КНР довгий час була РФ – один з п’яти найбільших виробників конвенційної зброї у світі. Частка КНР у її військовому експорті складала 23%.
Значення РФ для КНР на ринку озброєнь суттєво зменшується в останні роки. Раніше великі закупівлі були націлені на врівноваження відсталості китайської військової промисловості, згодом, коли КНР навчилася копіювати більшість компонентів російських озброєнь, об’єми контрактів стали набагато менші. Зараз основа співпраці – закупівля ліцензій, промисловий шпіонаж тощо.
Однак розповсюджена точка зору про те, що КНР безпрецедентно та цинічно краде у Росії технології – міф. По-перше, іншого шляху інтенсивного стимулювання власних технологічних потужностей окрім копіювання чужих відомих та ефективних моделей поки що не винайдено. По-друге, у КНР та РФ немає договору про захист інтелектуальної власності. По-третє, на той час, коли РФ почала інтенсивно продавати власні озброєння Китаю, ця співпраця була вигідна для обох країн, адже масштабні замовлення з боку КНР фактично ледь не врятували російський ВПК від стагнації. Тому у Росії не було особливого вибору, доводилось продавати зброю, незважаючи на очевидне копіювання. Не кажучи вже про те, що СРСР використовував такі ж методи у 1920-30 рр. для модернізації власного ВПК.
Теза про безпрецедентні крадіжки російських технологій з боку РФ є міфом ще й тому, що Китай користувався і користується корисними розробками й інших країн, окрім Росії. Так, ще у 1980-і роки у партнерстві з Францією в Харбіні було розгорнуто ліцензійне виробництво вертольотів «Дофін». КНР також закупав в Європі двигуна та електроніку в інших варіантах: було скопійовано британську гармату L7, що на довгий час стала основною зброєю китайських танків. Багато моделей копіювалося взагалі без ліцензій: наприклад, французький ЗРК Crotale, італійський ЗРК Alenia Aspide, швейцарська зенітна гармата Oerlikon GDF тощо.
Ембарго ЄС та США на продаж озброєнь Китаю
Події на площі Тяньаньминь у 1989 році викликали обурення світової громадськості і змусили США та ЄС ввести ембарго на продаж військової техніки Пекіну.
Однак механізм заборони лишив численні можливості для її уникнення. Так, точний перелік заборонених до експорту товарів та технологій визначали національні уряди, які вирішили максимально його звузити. Так, серед заборонених товарів переважають готові системи озброєнь, а також їх бойові компоненти – гармати, ракети, тоді як про двигуни та електроніку не сказано нічого.
Європейське ембарго на поставки озброєнь до КНР давно вважається анахронізмом, який не відповідає реаліям сьогодення в плані як структури ринку озброєнь, так і лінії китайського керівництва щодо прав людини. Його ледь не було скасовано в 2004-2005 роках за активної підтримки Франції. Однак енергійний спротив США та Німеччини завадили реалізації цього наміру. На даний момент це ембарго носить скоріше стратегічний характер в якості важеля стримування активного розвитку військових потужностей КНР.
Тайвань на світовому ринку зброї
Питання розвитку тайванського ВПК є вельми чутливим для регіону в контексті невирішеності проблеми визнання материковим Китаєм його незалежності та збереження перманентної напруженості у відносинах між ними. Особливої гостроти проблемі надає постійне збільшення імпорту американських озброєнь на острів, яке викликає невдоволення Пекіну та відповідне нарощування власних сил у провінціях, близьких до Тайваню.
Так, можна говорити про передачу США Тайваню патрульних літаків Lockheed Martin P-3C Orion, що були замовлені в 2008 році. Сума угоди склала близько 1,96 млрд.долл. Також США виділили близько 5 млрд.долл. на модернізацію тайванського флота F-16. Ці події, звісно, негативно сприймаються в Пекіні і розглядаються деякими вченими як прямий показник до активізації нарощування військової міці та участі в світовому ринкові зброї з боку материкового Китаю.
Список джерел та літератури
1. How to curb China’s arms trade\\Asia Times
http://www.atimes.com/atimes/China/HF14Ad01.html
2. PRC Arms exports since 2000\\SinoDefence
http://www.sinodefence.com/special/arms-trade/export.asp
3. China to conquer world arms market with poor quality rip-offs\\Pravda
http://english.pravda.ru/world....arket-0
4. SIPRI Yearbook\\ http://www.sipri.org/yearbook
5. http://www.sipri.org/yearbook/2011/06
6. Китай как экспортер оружия\\Время Востока
http://www.easttime.ru/analitic/3/8/1004.html
7. ЕС хочет снять эмбарго на экспорт оружия в Китай\\Новости Украины
http://novostiukrainy.ru/mir....v-kitay
|
| |
| |
