Загальна теорія систем Олександра Богданова - Наукові статті, Доклади
Вівторок, 06.12.2016, 08:54
Вітаю Вас Гость | RSS

КЛУБ "МІЖНАРОДНИК"

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Наукові статті, Доклади » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » Загальна теорія систем Олександра Богданова
Загальна теорія систем Олександра Богданова
КатяДата: Неділя, 22.01.2012, 00:55 | Повідомлення # 1
Магистр
Група: Проверенные
Повідомлень: 27
Репутація: 0
Статус: Offline
Загальна теорія систем Олександра Богданова (Малиновського) та її значення для системних досліджень міжнародних відносин

Вихідним пунктом Тектології є визнання необхідності підходу до вивчення будь-якого явища з точки зору його організації. Прийняти організаційну точку зору означає вивчати будь-яку систему з точки зору як відносин всіх її частин, так і цілого із середовищем, тобто з усіма зовнішніми системами. Закони організації систем є єдиними для будь-яких об'єктів, найрізноманітніші явища об'єднуються загальними структурними зв'язками і закономірностями: «... Структурні відносини можуть бути узагальнені до такої ж міри формальної чистоти схем, як у Математики відносини величин, і на такій основі організаційні завдання можуть вирішуватися аналогічними математичним способами. Більш того, відносини кількісні я розглядаю як особливий тип структурних, і саму математику - як ту, що розвилася раніше, в силу особливих причин, гілка загальної організаційної науки: цим пояснюється велетенська практична сила математики як знаряддя організації життя».
Відповідно до організаційної точки зору світ розглядається О. О. Богдановим як такий, що знаходиться в безперервній зміні, в ньому немає нічого постійного, все зводиться до змін, дій та протидії. У результаті взаємодії змінюючихся елементів спостерігач може виділити деякі типи комплексів, що розрізняються за ступенем їх організованості. Організований комплекс визначається в Тектології на основі принципу «ціле більше суми своїх частин», при цьому чим більше ціле відрізняється від суми самих частин, тим більше воно організовано. У неорганізованих комплексах ціле менше суми своїх частин. І нарешті, в нейтральних комплексах ціле дорівнює сумі своїх частин.
Серед безлічі організаційних форм О. О. Богданов виділяє два універсальних типу систем - централістичний (егресія) і скелетний (дегресія). Для систем першого типу (егресія - від латинського - «вихід з ряду») характерна наявність центрального, більш високоорганізованого комплексу, по відношенню до якого всі інші комплекси відіграють роль периферії. Системи другого типу, навпаки, утворюються за рахунок організаційно нижчих угруповань, що виділяються складно організованими пластичними комплексами. Під комплексами Богданов розуміє «системи». Дегресія (від латинського - «сходження вниз») має найважливіше позитивне значення з організаційної точки зору: лише вона робить можливим розвиток пластичних форм, охороняючи ніжні комбінації від суворого середовища.
Спеціальному аналізові піддаються основні організаційні механізми - механізми формування і регулювання систем. До формуючих механізмів відносяться кон'югація (з'єднання комплексів), інгресії (входження елемента одного комплексу в іншій) і дезінгресія (розпад комплексу). Універсальний регулюючий механізм позначається терміном «підбір»: це поняття О. О. Богданов запозичує з біології та поширює його на процеси збереження і руйнування всіх видів систем.
Крім біології, важливим джерелом ідей та образів для О. О. Богданова була мова. У «Всезагальній організаційній науці» та інших працях він багато разів повертався до однієї зі своїх улюблених тез про історичну роль мови як чинника, що організує суспільну свідомість, вважаючи, що «слово передує мисленню». Не менш від цього його захоплювала присутність у мові «прихованої системності» - регулярних звукових і смислових відповідностей між словами різних, але пов'язаних спільним походженням мов. Маючи на увазі перш за все успіхи порівняльно-історичного методу, що дозволив систематизувати ці відповідності та частково відновити історичне минуле мови, О. О. Богданов писав про мовознавство як про «частину ідеологічної науки, що розвилася раніше за усіх».
Основна увага в «Тектології» приділяється прогресивному відбору («підбору»), оскільки, з точки зору автора, дійсне збереження форм у природі можливе лише шляхом їх прогресивного розвитку. Відбір може бути позитивним чи негативним - він діє при розвитку комплексів і в процесі їх відносного занепаду. У сукупності позитивний і негативний відбори охоплюють всю динаміку світового розвитку. Позитивний відбір, ускладнюючи форми, збільшує різнорідність буття, при цьому доставляючи для неї все більш зростаючий матеріал; негативний відбір, спрощуючи цей матеріал, усуваючи з нього все нетривке, неструнке, суперечливе, впорядковує останній вносячи до його зв'язків однорідність і узгодженість. Обидва процеси взаємодоповнюючи один одного стихійно організовують світ.
Тектологія в Богданова не є філософією. Більш того, слід зазначити, що автор намагався замінити філософію як таку своєю тектологією виходячи з наступних міркувань:
1. Все можна розглядати як системи, тобто елементи у певному типі зв'язку.
2. Якщо це так, то можна вивести деякі загальні закони.
3. Тоді філософія стає зайвою і замінюється загальної організаційної наукою.

Стійкість рівноваги всіх організаційних форм, за О. О. Богдановим, визначається, лімітується фортецею найслабшої ланки (закон найменших), що має особливе значення для забезпечення пропорційності і збалансованості різних сторін, сфер і галузей народного господарства. Необхідність обліку слабких ланок, їх підтягування до тих, що в своєму розвитку пішли далеко вперед і досягнення потрібної відповідності між різними частинами й показниками плану є сьогодні загальновизнаною в теорії та практиці планування.
В прикладному плані О.О. Богданов застосував свою «Всезагальну теорію систем» до комплексу народного господарства, обґрунтувавши такі два положення:
а) суспільство як організоване ціле є сумою людських активностей, що розгортаються в природному середовищі;
б) кожна галузь народного господарства, підприємство, працівник як частина організаційної системи виконує в ній і для неї свою певну функцію.
Ці два вихідних моменту лежать в основі рівноваги і розвитку економіки як будь-якої організаційної системи.
Організації ж різних суспільних класів - політичні, культурні та інші - розвиваються ще швидше ніж зростаючи підприємства, частково вже виходячи з державно-національних кордонів і стаюють міжнародними, світовими.
Богданов розрізняє системи урівноважені і неврівноважені, а також пише про можливості їх переходу з одного стану в інший. Він розглядає рівноважний стан системи не як таке, що раз і назавжди дане, а як динамічну рівновагу. Система, що знаходиться в рівновазі, в процесі розвитку поступово втрачає цю якість і переживає цей стан як «кризу», а долаючи її приходить до деформації на новому рівні свого розвитку.
Системна розбіжність одночасно містить в собі й іншу тенденцію, що розвиває певні умови нестійкості - загострення системних протиріч. Ці протиріччя на відомому рівні їх розвитку здатні переважувати значення додаткових зв'язків.
Будь-яка система шляхом диференціації елементів розвивається прогресивно до певної межі, коли частини цілого стають занадто різні у своїй організації. На цій стадії дезорганізуючий момент, що утворюється внаслідок накопичення системних протиріч, переважує силу додаткових зв'язків між частинами і веде до розриву цих зв'язків, дезінгресій, тобто до загального краху організаційної форми цілого. «Результатом має бути або перетворення структури або простий розпад».
На останок варто зазначити що О.О. Богданов на роки випередив свій час, чим можна пояснити, що його фундаментальні праці були не сприйняття і вщент розкритиковані переважно через ідеологічні чинники. При цьому в цій критиці була присутня певна доля конструктивізму. Справа в тому, що О.О. Богданов занадто переоцінив свої відкриття надаючи їм у своїх працях універсального характеру. При цьому той факт, що через декілька десятиріч інший вчений Л. Берталанфі знаходить деякі його ідеї цікавими та спираючись на них розвиває загальну теорію систем доводить актуальність праць О.О. Богданова та надає йому почесного статусу новатора в цій сфері. Окрім заслуг О.О. Богданова стосовно розробки загальної теорії систем він також проголосив ідею ізоморфізму різних організаційних структур на якій ґрунтується як кібернетичний аналіз, так і вже згадувана теорія систем Л. фон Берталанфі. Ціла низка понять, що були розроблені в тектології («цепний зв'язок», «закон найменших», «принцип мінімуму») виявилися правильними з кібернетичної точки зору. Нарешті, О.О. Богданов не тільки випереджає одну з основних ідей кібернетики – ідею зворотного зв’язку (за його термінологією – бірегулятора), але й ілюструє її тими ж самими прикладами, що й один з основоположників кібернетики У. Рос Ешбі.
 
Наукові статті, Доклади » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » Загальна теорія систем Олександра Богданова
Сторінка 1 з 11
Пошук:




Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz