Італія на світовому ринку озброєнь - Мої статті - Каталог статей - Клуб "Міжнародник"
Вівторок, 06.12.2016, 08:58
Вітаю Вас Гость | RSS

КЛУБ "МІЖНАРОДНИК"

Переводчик онлайн
с на
Категорії розділу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 11
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Подробно
Онлайн
Форма входу


Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Італія на світовому ринку озброєнь
На сьогодні Італія розглядає себе як середню державу, що є учасником найбільших без пекових альянсів – НАТО та Європейського інтеграційного процесу. В той же час Італія має на меті підвищити свою роль та взяти на себе більшу відповідальність в тому географічному регіоні, де вона має безпосередній інтерес. До такого регіону належить Середземномор’я, оскільки регіон Перської затоки, Центрально-Східна Європа, Балкани та Туреччина є вузлом майбутньої європейської безпеки та інтересом італійської політики. За відсутності будь-якої прямої загрози своїй національній безпеці, Італія вирішила виокремити ряд питань, які є важливими для її національних інтересів. Італія має сильний геостратегічний інтерес у залученні Росії в міжнародне співтовариство через
зміцнення двосторонніх партнерських відносин. Італія також зацікавлена у стабільності ситуації на Балканах, запобіганні подальшої фрагментації. Італія також почала стратегію нормалізації відносин з сусіднім Іраком та Туреччиною, а Близький Схід розглядає, як зону, сповнену небезпек і невизначеностей.

Італійська оборонна промисловість є однією з найбільш важливих галузей промисловості країни, займає сьоме-восьме місце в світі серед виробників складних систем зброї (четверта в Європі) і є одним з найбільших експортерів (три мільярди євро в 2008). У 2009 році Італія стала п’ятою серед міжнародних постачальників звичайних озброєнь, а напрямком експорту стали здебільшого країни, що розвиваються.

Структура промисловості

Основними компаніями є: Finmeccanica, займає 8-е місце серед великих компаній у світі; щодо зайнятості, то в аерокосмічному та оборонному секторі задіяні близько 64000 чол, що працюють в Італії, та 22000 – за кордоном), Avio, Fincantieri і Iveco. Головними міжнародними програмами, у який приймає участь Італія, є: багатоцільовий винищувач останнього покоління F 35 - JSF, багатоцільовий винищувач Eurofighter Тайфун та європейських багатоцільова Fregata Europea Multi Missione FREMM. FREMM - це найбільша європейська програма будівництва багатоцільових фрегатів, яка з 2002 року спільно реалізується Францією та Італією під егідою Європейського управління по закупівлях озброєнь (JACS). Метою проекту є заміна перебуваючих на озброєнні фрегатів новими 6000-тонними кораблями з сучасними системами озброєння. Спочатку Італія і Франція планували побудувати для своїх ВМС 27 фрегатів FREMM різних версій загальною вартістю близько млрд. євро 11. Французька сторона планувала отримати фрегатів 17, Італія - 10 кораблів. Проте в даний час, згідно з "Білій книзі з оборони Франції" передбачається наявність у складі французьких ВМС 11 фрегатів FREMM. Італія, як і раніше, планує придбати десять фрегатів FREMM, і на поточний момент уклала з компанією "Фінкантьері" угоди на будівництво перших шести кораблів.

Італійську оборонну промисловість можна уявити в якості піраміди, яку очолюють великі гравці такі, як Finmeccanica, Avio, Fincantieri та Iveco, які виступають головними підрядчиками у найважливіши галузях ринку, постачаючи складні системи озброєнь.
Finmeccanica - це промисловий холдинг, 32,45% якого контролюється державою, через Міністерство економіки, що має особливі повноваження володіючи «золотими» акціями. У рейтингу 2006 року за даними SIPRI, Finmeccanica знаходилась на сьомому місці серед найбільших компаній, що виробляють зброю.
На другому щабелі діють компанії більш обмеженого характеру, які підпорядковуються группі Finmeccanica та спеціалізуються на окремих елементах та підсистемах. І останній щабель утворюють сотні дрібних та середніх підприємств, які зазвичай виробляють окремі компоненти або надають послуги великим компаніям.
Группа Finmeccanica, окрім 13 мілдьярдів річного прибутку, з яких 7 – оборонні матеріали, є наайбільшим представником індустрії. Маючи у підпорядкуванні меньші підприємства, вона є задіянною в секторі аеронавтики (Alenia Aeronautica – вертольоти, Alenia Aermacchi, Aeronavali), виробництва вертолітного транспорту (AgustaWestland), в космічному секторі через сумісні підприємства з французькою Thales (Thales Alenia Space e Telespazio). Що стосується оборонного сектору, то Finmeccanica має сильні позиції на ринку оборонних систем (WASS, Oto Melara та joint venture MBDA). Группа також присутня у цивільному секторі, зокрема енергетичному (Ansaldo Energia) та в галузі залізничного транспортування (ANSALDO STS e AnsaldoBreda).
Італійська Національна випробувальна станція, що знаходиться у місті Гардоне, долини Валь Тромп - це той орган, через який має пройти вся
зброя італійських виробників, що продається легально. Ця організація - хороше джерело статистичних даних як про внутрішній, так і про зовнішній ринок, оскільки вся експортна зброя також зобов'язана мати клеймо цієї
станції.
Ще один важливий аспект військового експорту пов'язано зі зброєю, які широко використовуються в "забутих війн", в результаті чого більша частина загиблих в результаті недавніх війн. Зокрема, згідно з доповіддю, Beretta стала лідером в галузі в усьому світі, продала зброї на 6 млн євро, за 42 контрактами. Ця відрізняється не тільки стилем, але й різноманіттям як вертикалок, так і горизонталок. Великим успіхом користувалася короткоствольна зброя Beretta. На європейських ринках сильні позиції зберігає пістолет Px4 Storm, також запропонований в армійському виконанні під патрон 45 ACP. Позиції Benelli сильні як ніколи. Фірма пропонує Crio Comfort як свого роду рушницю, яка увібрала в себе все технічні нововведення компанії з Урбіно за останні 5 років. Benelli
також брала участь у виробництві бестселера від компанії Breda, самозарядної рушниці Echo Limited.

Світовий ринок навчально-тренувальних / навчально-бойових літаків в 2003-2010 рр..

За оцінкою ЦАМТО, світовий обсяг фактичного експорту НТЛ / НБЛ у вартісному вираженні в 2003-2010 рр.. склав 10,537 млрд. дол. З 2006 р. ринок різко пішов вгору і досяг максимального обсягу в 2010 р. – 2,051 млрд. дол. Приблизно на шостій позиції після найбільших експортерів тут займатиме Італія – 250 млн.дол. Загальносвітовий обсяг контрактних зобов'язань на поставку НТЛ / НБЛ станом на 1 червня 2011 з поставкою в 2011-2014 рр.. (з урахуванням тендерів) 8,241 становить млрд. дол. Шосте місце займає Італія. Загальний обсяг контрактних зобов'язань Італії з поставкою в 2011-2014 рр.. становить 420 млн. дол. (5,1% ринку).

На світовому ринку реактивних НТЛ Італія складає конкуренцію перш за все Росії - М-346 (Італія).
Літак М-346 може бути використаний для початкової та поглибленої підготовки пілотів, а також в якості легкого штурмовика.М-346 виготовлений з широким використанням композиційних матеріалів, оснащений "скляною кабіною" цифровий дистанційною системою управління польотом. Літак обладнаний двома двигунами F-124GA-200 "Ханіуелл / Авіо" потужністю 2835 к.с. кожен, які дозволяють розвивати швидкість до 1,2 М.Бойове навантаження - 3000 кг на вузлах підвіски 5. У грудні 2008 року М-346 виконав перший надзвуковий політ, розвинувши швидкість 1,15 м.

Внутрішній замовлення. ВПС Італії видали замовлення на 6 М-346 плюс опціон ще на літаків 9. Перші два М-346 були передані ВВС Італії в кінці року 2010 року. Решта чотири літаки будуть передані до кінця року 2011 року.
М-346 найбільш підходить європейським країнам, які в рамках програми "Евротрейнер" шукають варіант літака, найбільш повно задовольняє вимогам перспективного засоби навчання військових льотчиків. Початкова оперативна готовність УТС "Евротрейнер" запланована на 2011-2012 рр..
У лютому 2009 року ОАЕ вибрали "Ален аермаккі" з М-346 кращим учасником торгів на поставку реактивних УТС 48, вартість яких оцінюється в 1,4 млрд. дол. Проте переговори про укладення офіційного контракту завершилися невдачею, оскільки сторони не змогли погодити специфікацію і умови поставки літаків (у зв'язку з цим KAI розраховує на успіх у переговорах з військовим відомством ОАЕ з питання постачання замість Т-50 М-346).
У липні 2010 року уряд Сінгапуру вибрало компанію "Ален аермаккі" представив реактивний УТС М-346 "Майстер" кращим учасником тендера на поставку ВПС країни нового УТС для поглибленої льотної підготовки.
Нові НТЛ повинні замінити використовуються в даний час ВПС Сінгапуру 16 УТС TA-4SU "Скайхоук" компанії "Макдоннелл Дуглас". Орієнтовна вартість закупівлі складає 500 млн дол.
Потенційними покупцями М-346 є Польща, Греція, Індонезія і Саудівська Аравія.

Як вже зазначалося, Італія є сьомою серед виробників складних систем озброєння у період із 2004 по 2008 роки, у процентному співвідношенні її доля складає приблизно 4%. Порівняно із 2000 роком об’єми експорту зросли і досягли 3,8 млрд. доларів у 2008 році ( на 28, 58% більше, ніж у 2007 році). Таким чином, італійська промисловість консолідується та збільшує свою присутність на світовому ринку, не зважаючи на економічну кризу. Але вже у 2009 році ця сума досягла лише 2,7 млдр. доларів. адресатами цих контрактів у майже 89% є країни, що розвиваються: у 2009 році Італія досягла суми у 2,4 млрд. доларів у торгівлі з цими державами, що в 4 рази більше, ніж у 2006 році ( 651 мільйон доларів)

Базуючись на Доповіді 2009 року голови кабінету міністрів по окресленню державної політики експорту, імпорту та транзиту збройних матеріалів, можна виділити три ознаки: експортний бум, сталий потік коштів на поточні рахунки банків, що діють в Італії, на підтримку оборонної промисловості; рішуче бажання лобіювати сфери озброєнь та взятися за закон №185 1990 року, що намагався зробити транспарентною таку галузь, як торгівля зброєю.
Що стосується першого пункту, то можна говорити про більш, ніж 60% порівняно з 2008 роком (виключаючи міждержавні проекти). Країни Африки не являють собою принципову долю у італійському збройному бізнесі. Але зростання торгівлі із країнами Магрибу в останні роки є дуже суттєвим ( 22 млн. у 2006 році аж до 300 млн. до 2009року). Італія постачає зброю також у зони конфліктів – Алжир (отруйні, хімічні речовини, сльозогінний газ), Лівія, Нігерія.

У 2010 році сума продажів італійської зброї досягла 2,7 млдр. євро, що на 550 млн євро більше, ніж у 2009 році, тобто +25%.

Таким є перелік країн, що отримують італійську зброю: на першому місці Німеччина – 330 млн., потім – Велика Британія – 249 млн. та США – 138 млн.; Франція – 228, Індія – 171, Саудівська Аравія – 142, Іспанія – 116, Малайзія – 105, Лібія (при Каддафі) – 101, Туреччина – 98, Катар – 68, Марокко – 59, Нідерланди – 57, ОАЕ – 55, Австралія – 50, Єгипет, Оман та Нігерія - 45 всі разом, Кіпр – 43, Кувейт – 26, Алжир – 19, Японія – 18, Колумбія – 17, Мексика – 14, Бразилія – 13, Нова Зеландія – 8 та ін.
Держави-члени НАТО та ЄС закупили зброї на суму 979 млн, що відповідає 34%, а держави не члени - 1,9 млрд. євро, що відповідає 66%.

У трійку найбільших експортерів озброєнь до країн Центральної Америки і Карибського басейну (ЦАКБ) в період 2003-2010 рр. входять Італія, Бразилія і Австралія. В цілому обсяг експорту ПВН до країн ЦАКБ по періоду рр. 2003-2010. ЦАМТО оцінює в суму 424 млн. дол. По роках обсяг фактичного експорту озброєнь до країн ЦАКБ склав 20 млн. дол. на рік 2003, 21 млн. дол. в році 2005, 7,4 млн. дол. в році 2006, 62,9 - 2007 році млн. дол., 55,7млн. дол. в 2008 році , 90,6 млн дол. в 2009 та 170 млн. дол. у 2010р.
Перше місце з експорту озброєнь в регіон ЦАКБ по періоду рр. 2003-2010. з об'ємом млн. дол. 134 (31,6% від усього обсягу експорту ПВН до країн регіону) займає Італія. По Італії, як і по інших країнах світу, враховано вартісний обсяг тільки ідентифікованих поставок звичайних озброєнь. За підсумками 2010 року перше місце в рейтингу постачальників озброєнь до країн ЦАКБ займає Бразилія (85,3 млн дол), друге місце займає Італія (50 млн дол), замикає трійку лідерів Австралія (31,2 млн дол).

Процес лібералізації європейського ринку дає Італії прекрасну можливість і в той же це є викликом. Очевидно, що лібералізований ринок відкриває широкі можливості в галузі торгівлі, як для великих компаній, як Finmeccanica, розмір яких вимагає відповідного інтегрованого континентального ринку, так і для малого і середнього бізнесу, зростання якого до цих пір були обмежені національними кордонами. Що ж стосується великих компаній, можливості, пов'язані не тільки з більш широким доступом на іноземні ринки, але і зі здатністю раціоналізувати виробництво.

Воєнні витрати Італії

Воєнні витрати держав у 2007 році (дол. США)



У 2005 році уряд Берлусконі, не дивлячись на політику воєнного втручання, починає зменшувати воєнні витрати з метою заощадження коштів на вже передбачені проекти. Те ж сааме повторюється і у 2006 році, коли Італія зміщується із сьомого на восьме місце по воєнним витратам та стає позаду Росії. З першою фінансовою кампанією Р. Проді 2007 року, воєнні витрати починають зростати та повертаються до позначти 11,3% ( з 18,962 по 21,011 млрд. євро).
У 2008 році ситуація не змінюється – було передбачене збільшення комплексних воєнних витрат на 11,1% - з 21,011 млрд. євро у 2007 році до 23,352 (включаючи мирні операції за кордоном, функціонування оборонної системи).

Оборонний бюджет на 2008 рік було передбачено наступним чином: комплексне ассигнування на Оборону становило 20,928 млрд. євро, що на 737,7 млн. є більше, ніж у 2007 році (+3,6%)
Це збільшення було розподілено наступним чином:

• Функіонування Оборонного сектору – 15,224 млрд. євро (+775,1 млн, порівняно з 2007; + 5,4%);
• Суспільна безпека - 5,358 млрд. € (+27,5 млн.i €; +0,5%);
• Функціонування за кордоном - 115,4 млн. € (+4,4 ; + 4,0%).

Збільшення коштів відбулося в секторі інвестицій, тобто в секторі переозброєння італійських Збройних Сил, так як того вимагають НАТО та ЄС.
Додаткові витрати 2008 року: Eurofighter, міжнародні проекти та воєнні кораблі Fremm.

Підвищення квоти додаткових фондів на програму виробництва 620 Єврофайтерів (разом із Великою Британією, Німеччиною та Францією), з яких 121 – італійські. Typhoon-Eurofighter (EFA) – є головною программою співробітництва в європейській історії в секторі оборони. Передбачає використання ракет AIM-9L e AIM-120. Мова йде про виділення 3,904 млрд. євро з 2008 по 2012 рік, до яких додалося ще 960 млн в період з 2008 по 2009 роки, тобто всього – 4,884 млрд. євро.

Військові витрати на 2010 рік


Італія займає десяту позицію, витрачаючи 23,5 млрд. євро і це становить 1,8% від ВВП; приймає участь у 30 міжнародних операціях; сьогодні продовжують фінансуватися 180 млн. євро на договір між Італією та Лівією та 750 млн. євро на міжнародні військові операції; затверджуються щорічно 375 млн. на виробництво італо-французьких фрегатів і ще 70 млн. на європейський консорціум з аеронавтики; підтвердження інвестування на воєнні витрати у 2012 році - згідно фінансового закону «стабільності». Витрати спрямовуються на програму F-35 – винищувач-бомбардувальник, яких здатен перевозити ядерні оєголовки; закупка гелікоптерів Nh-90 компанії AgustaWestland. У 2010 році було закуплено 96 винищувачів EF-2000 «Тайфун», замість запланованих 121, задля заощадження 2 млрд. євро, що є частиною плану по скороченню державного боргу, розробленого урядом Італії. Всього трьома траншами Італія планувала придбати для заміни застарілих F-16A / B 121 винищувач EF-2000 «Тайфун». Раніше Рим підписав зобов’язання про закупівлю 75 од. EF-2000 в двох перших траншах і мав намір одержати ще 46 літаків після 2012 року в третій транш.
В кінці липня 2009 року консорціум «Єврофайтер», компанія «Евроджет турбо» і Агентство НАТО NETMA підписали контракт на виробництво 112 винищувачів EF-2000 «Тайфун» в рамках реалізації першого етапу третього траншу. Згідно з умовами підписаної угоди, Італія повинна отримати по «Траншу 3А» 21 літак.
Міноборони Італії продовжує програму придбання багатоцільових винищувачів п’ятого покоління F-35 «Лайтнінг-2», відмовившись назвати кількість закуповуваних літаків. Спочатку МО Італії планувало придбати 131 винищувач F-35, включаючи 109 F-35A у версії зі звичайним зльотом і посадкою для ВВС і 22 F-35B з коротким злетом і вертикальною посадкою для ВМС. Відповідно до неофіційної інформації, у 2008 році кількість запланованих до закупівлі літаків було скорочено до 100 од. У 2010 році міністр оборони Італії також підтвердив, що замість закупки 10 фрегатів FREMM, як було заплановано спочатку, для ВМС країни було придбано шість фрегатів. Решта чотири Італія планує побудувати і продати закордонним замовникам. В якості одного з основних потенційних клієнтів розглядається Бразилія. Слід, однак, зауважити, що на ринку Бразилії італійської промисловості жорстку конкуренцію складуть французькі виробники.
Згідно з контрактом, ізраїльська компанія « Елбіт сістемз»візьме участь у програмі поставки комплектів ELT/572 протидії ІК системам наведення DIRCM (Directed Infra-Red Counter-Measures), які призначені для установки на військово-транспортних літаках і вертольотах Військово-повітряних сил Італії. За даними ЦАМТО раніше, на початку цього (2011) року компанія «Елеттроніка» уклала з ВПС Італії контракт вартістю 25,4 млн. євро (33,7 млн. ол..) на установку систем ELT/572 на ВТС C-27J «Спартан» компанії «Ален Аеронаутіка» ,американських C-130J «Геркулес» і вертольотах AW-101 компанії «Агуста / Уестленд». Контракт буде виконаний протягом наступних трьох років.
Загальні нарахування, що були передбачені на 2011 рік Міністерством оборони склали 20,496,6 млн. євро, ця сума є більшою на 130,2 млн євро, тобто на 0,6%, порівняно з 2010 роком.

Щодо закупки озброєно, то тут Італія ну займає перших місць. За даними SIPRI Arms Transfers Database за період 2006-2009 Італія посідала 26 місце у ТОП-50 імпортерів зброї; за період 2007-2010 – 31 місце. У 2010 році Італія витратира на імпорт зброї 112,000,000 дол, порівняно з 2009 - 189,000,000, та 2006 роком - 420,000,000.

Список літератури

1. Background paper on SIPRI military expenditure
data, 2010. - www.sipri.org;
2. Conventional Arms Transfers to Developing Nations, 2003-2010. - September 22, 2011. - http://www.fas.org/sgp/crs/weapons/R42017.pdf;
3. Spese militarie e riarmo in Italia. - www.sinistracritica.org;
4. La produzione di armi in Italia. – gennaio, 2008 - http://www.disarmo.org/rete/docs/2730.pdf;
5. L’industria della difesa italiana. - Dicembre 2009.- http://www.iai.it/pdf/Oss_Polinternazionale/pi_n_0003.pdf;
6. ЦАМТО.http://www.armstrade.org/includes/periodics/news/2011/1024/124510090/detail.shtml ;
7. Industria della difesa . - http://www.nigrizia.it;
8. Le esportazioni di armi italiane nel 2010. - http://www.misna.org;
9. Italia: quinto esportatore di armi, contratti record col Sud del mondo. - http://www.disarmo.org/rete/a/32413.html;
10. Rapporto del Presidente del Consiglio de ministry sui lineamenti di politica del Governo in material di esportazione, importazione e transito dei materiali d’armamento (anno 2010). - http://www.governo.it.
11. SIPRI Arms Transfers Database. - www.sipri.org.
Категорія: Мої статті | Додав: MKG (07.12.2011) | Автор: Марія Кононенко
Переглядів: 434 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Новини на головній


Наши друзья










Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz