| Katia | Дата: Четвер, 01.12.2011, 14:37 | Повідомлення # 1 |
|
Магистр
Група: Проверенные
Повідомлень: 4
Статус: Offline
| Не дивлячись на те, як проходять процеси глобалізації і до яких наслідків вони призводять, центральною категорією геополітики завжди залишатиметься простір. Саме його осмислення є основою до розуміння державою власного місця на світовій арені та розбудови особистої геостратегії. Глобалізований світ вносить свої поправки до розуміння простору, а отже і до ролі території, кордону, їх меж, а основне і засобів впливу на них. Дані аспекти разом і складають концепцію територіальності, яка виходить з того, що для індивіда простір – категорія не нейтральна, тому важливе осмислення його сучасних видозмін. На думку автора, можна виділити наступні особливості впливу глобалізації на концепцію територіальності:
1. відбувається зміна сприйняття кордонів , поява розуміння, що вони перетворюються на більш умовні. Інтенсивність міжнародного діалогу, економічної співпраці призвели до розмивання державних кордонів,що призводить до наступних наслідків:
1) Держава втрачає монополію на владу. У світі з’являється велика кількість недержавних акторів (міжнародних неурядових організацій, ТНК, індивідів), які на глобальному та регіональному рівні здатні приймати рішення і впливати на світові процеси .
2) Відбувається ерозія державного суверенітету. Зниження ролі кордонів сприяє зростанню національної самосвідомості. Багатонаціональні держави страждають від проблем сепаратизму та націоналізму. А з точки зору міжнародного права, колись рівні принципи територіальної цілісності та права націй на самовизначення зазнають переваги на бік останнього, про що яскраво може свідчити проголошення незалежності Косово.
Крім того формується просторова асиметрія, яка виражається у неспівпадінні національної та політичної ідентичностей чи відсутністі координації між двома національними просторовими ідентичностями. Формами таких асиметрії є внутрішньодержавний націоналізм, прикордонні зони та діаспора. Перший вступає як неспівпадіння просторових ідентичностей між націями, що вже досягли власного суверенітету, та тими націями, що не мають такого. Як наслідок виникають сепаратистські рухи. Ідентичність домінуючої нації співпадає з територією держави, що включає райони, населені меншинами, де відбуваюється процеси інституалізації території з метою отримання більшої регіональної автономії як засобу збереження внутрішньодержавної ідентичності. У сучасному світі від сепаратистських процесів потерпають Іспанія, Бельгія, Туреччина та ін. Іншим типом асиметрії, що формується в результаті несумісності культурного та політичного кордонів, є прикордонні зони. Вони виникають коли в результаті зміни кордону (війна чи політична поступка) до складу нової державної території включаються землі, населення яких відрізняється від домінуючого населення за культурними параметрами. Як наслідок прикордонні зони стають місцем перехрестям культур та політичної нестабільності і можуть складати основу для сепаратистських рухів. Прикладом є Шлезвіг-Гольштейн, Ельзас та Лотарингія, Калінінград. Ще одним видом просторової асиметрії є діаспора,яка зберігає свою етнічну ідентифікацію та продовжує підтримувати транснаціональні зв’язки з країною походження. Спільноти діаспори – транснаціональні, адже розкидані на території декількох країн. Вони виступають продовженням культурної ідентичності держави на іншій території і таким чином перетворюються на позатериторіальні “спільноти інтересу, а не місця ”.
3) Формується суспільство без кордонів . Транспарентність територіальних меж відкриває можливості до значних переміщень людей, їхнього діалогу, перемішання культур та засвоєння нових знань. Як наслідок виникає криза ідентичності , коли стає складно визначити до якого суспільства, нації можна себе віднести.
2. проходить зміна функцій кордонів. Наразі кордон не можна сприймати як межу суверенітету, адже недержавні актори порушують її і розташування дочірніх компаній у різних куточках світу чи поширення західної культури шляхом розповсюдження фільмів, музики, мови є яскравим тому свідченням. Кордон як певна межа не обмежує просторове мислення, адже тепер воно охоплює не лише територіальні рамки, а й інформаційні, енергетичні, кліматичні та космічні. Основну функцію кордону наразі можна виділити безпекову та розділення ідентичностей. Не дивлячись на формування світу без кордонів, люди все одно залишаються прив’язаними до певних територій, що і дозволяє зберігати культурний та етнічний склад населення. У сучасному світі апеляція до національної ідентичності та гуманітарного права є основою до ремаркації території та розширення кордонів держави. Останні ж виступають рамками, де держава повинна гарантувати та реалізувати безпеку громадян. Таким чином кордон – є безпековою межею країни, актуальність якого все більше зростає при виникненні конфліктів та при настанні військових інтервенцій. Його захист є однією з функцій держави, що і відрізняє її від недержавних акторів. Значення кордону з точки зору фактора безпеки залишає свою актуальність і для наднаціональних об’эднань. Зовнішні межі ЄС, їх визначення та організація є принциповим для організації та становить предмет спору для бажаючих їх розширити шляхом власного вступу до організації.
Таким чином глобалізація сприяє формуванню нового розуміння концепції територіальності. Індивіди сприймають територію та кордони у новому світлі і виділяють кілька рівнів значимості кордонів: на глобальному рівні вони нівелюються, на регіональному - відіграють роль зовнішньої межі, а на рівні держави зберігають своє значення як форми локалізації ідентичностей та безпекових меж. Загальною тенденцією є формування суспільства без кордонів. Економічна інтеграція та напрочуд швидкі та глобальні інформаційні потоки стирають територіальні межі та дозволяють діяти за класичним геополітичним принципом - мислити глобально, а діяти локально. За таких обставин держава втрачає владні лідерські позиції, поступаючись новим недержавним міжнародним акторам. Але попри загальні тенденції до нівеляції ролі кордону, він залишає своє актуальність в якості зовнішнього визначника території держави і тієї межі, яку досі як і сотні років назад прагнуть перетнути держави задля розширення власних територіальних надбань.
Список джерел та літератури:
1. Андрущенко(Гринько)С.В. Україна в сучасному геополітичному середовищі:Монографія.-К.:Логос,2005. – 286с.
2. Косолапов Н. Пространственно-организационный подход к анализу международных реалий//Международные процессы. - №6, 2004.
3. Herrmann R. Risse.T, Brewer M.B. Transnational identities: becoming European in the EU. – Wash.: Rowman & Littlefield publishers. 2004.
4. Immerfall S. Territoriality in the globalizing society – Berlin: Heiderberg. 1998.
5. Kahler M. and Barbara F: Territoriality and Conflict in an Era of Globalization. - New York: Cambridge University Press, 2006. 334 p.
6. Kliot N., Newmann D. Geopolitics at the end of the twentieth century: the changing world political map. – London .Frank Cass.2000. – 293p.
7. Lash S., Urry J. Economies of Signs and Space. – London: Sage, 1994.
8. http://www.intertrends.ru/twelfth/013.htm - журнал «Международные процессы»
Повідомлення відредагував Katia - Четвер, 01.12.2011, 14:39 |
| |
| |
