| Катя | Дата: Субота, 12.11.2011, 23:52 | Повідомлення # 1 |
|
Магистр
Група: Проверенные
Повідомлень: 27
Статус: Offline
| Роль резолюцій Ради Безпеки ООН у врегулюванні проблеми ядерної програми Ірану (2006-2008 рр.)
Для першої половини 2006 р. характерним був пошук компромісного рішення між керівництвом Ірану, МАГАТЕ та Групою 5+1 щодо іранської ядерної програми. Даний трикутник сформувався після того, як МАГАТЕ передало «ядерне досьє» Ірану Раді Безпеці ООН. Оскільки Тегеран не погоджувався на жодний проект запропонованих МАГАТЕ та «європейською трійкою» домовленостей, то постало питання застосування міжнародних санкцій для вирішення іранської ядерної програми. Основну роль у цьому процесі відігравала Рада Безпеки ООН.
31 липня 2006 р. на 5500-ому засіданні Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію №1696 з питань врегулювання ситуації довкола іранської ядерної програми (додаток 1.). Резолюція передбачала готовність застосування заходів на основі статті 41 глави VII Статуту ООН («загроза міжнародній безпеці»), якщо Іран продовжуватиме ухилятись від виконання вимог Ради Безпеки ООН та МАГАТЕ. Від Ірану вимагалось негайно припинити будь-які роботи із збагачення урану як дослідницькі, так і промислові. Документ містив положення, що закликало країни світу всіляко сприяти збереженню режиму нерозповсюдження та не співпрацювати з Іраном у сферах, що забезпечать підтримку його ядерної програми. Резолюція покладала на Генерального директора МАГАТЕ до 31 серпня 2006 р. обов’язок прозвітувати про виконання Тегераном прийнятої резолюції.
У серпні 2006 р. був відкритий Комплекс з виробництва важкої води в адміністративному центрі іранської центральної провінції місті Арак. Глава Організації з атомної енергії Ірану (ОАЕІ) Голям Реза Агазаде повідомив, що там вироблятиметься урановий порошок для створення паливних пігулок. Та експерти заявили, що об’єкт в Араку може бути використаний для виробництва плутонію, що необхідний для створення ядерної зброї.
Група 5+1 зробила ключовий крок до зупинки збагачення урану: Ірану був представлений пакет преференцій і висунуто попередження; у випадку ігнорування їхніх пропозицій – проти Тегерану введуть санкції. Кондоліза Райс зазначала, що якщо Іран зупинить збагачення ядерних матеріалів, то до переговорів підключаться Сполучені Штати і вона особисто.
В зв’язку із фактичною відмовою Ірану виконати вимоги резолюції №1696 23 грудня 2006 р. Рада Безпеки ООН на 5612-ому засіданні прийняла резолюцію № 1737 про введення санкцій проти Ірану (додаток 2.). Резолюція вимагала від керівництва Ірану припинити будь-яку діяльність пов’язану із збагаченням та переробкою урану, включаючи дослідження та розробки, які повинні здійснюватись під наглядом МАГАТЕ. Також Іран повинен припинити роботи в рамках проектів пов’язаних із важкою водою, включаючи будівництво дослідницького реактора з важководневим уповільнювачем. Згідно даного документу всім країнам світу заборонялось постачати до Ірану матеріали, обладнання та технології, які можуть внести свій внесок в розробку ядерних та ракетних програм Ірану. Також заморожувались рахунки іранських компаній, помічених в нелегальних покупках ядерних технологій за кордоном. Крім того, резолюція закликала країни світу контролювати на своїй території навчальний процес громадян Ірану, якщо вони навчаються у сфері ядерних технологій.
Резолюція наголошувала на бажанні США, РФ, Китаю, Франції та ФРН, підтриманому Високим представником ЄС, врегулювати питання ядерної програми Ірану мирним шляхом за допомогою ведення переговорів використовуючи положення резолюції №1696. Передбачалось, що протягом 60 днів Генеральний директор МАГАТЕ повинен підготувати звіт про готовність іранського керівництва співпрацювати з Групою 5+1 та МАГАТЕ.
У відповідь міністерство закордонних справ Ірану відхилило як недійсну та незаконну резолюцію №1737 Ради Безпеки ООН та заявило про продовження робіт із збагачення урану та реалізації своєї ядерної програми.
22 лютого 2007 р. МАГАТЕ підготувало звіт, в якому зазначалося, що Іран не припинив збагачення урану, як цього вимагала Рада Безпеки ООН. Також наголошувалось, що 21 лютого закінчився двомісячний термін, який ООН надав Ірану для призупинення робіт зі збагачення урану відповідно до резолюції № 1737. Президент Махмуд Ахмадінеджад закликав іранських учених у «найкоротші терміни» оволодіти повним арсеналом ядерних технологій, додавши, що здобуття ядерних технологій дуже важливе для його країни, для її «розвитку і гордості».
Загострення ситуації відбулося через відсутність єдиної точки зору серед постійних членів Ради Безпеки ООН. РФ та Китай гостро виступали проти введення нових більш жорстких санкцій проти Ірану. Проте, 24 березня 2007 р. на 5647-ому засіданні Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію № 1747 (додаток 3.). Документ вимагав від керівництва Ірану виконати вимоги зазначені у резолюції № 1737 (2006 р.) та повністю припинити роботи із збагачення урану. Резолюція заборонила Ірану постачати, передавати чи продавати зі своєї території чи його громадянами, чи використовуючи морські або ж повітряні судна під іранським прапором будь-яке озброєння чи пов’язані з ним матеріальні засоби. Така ж вимога ставилась країнам світу, яким заборонялося купувати озброєння та устаткування у Ірану. Крім того, Рада Безпеки ООН закликала всі держави та міжнародні фінансові інституції не брати на себе нових зобов’язань щодо надання керівництву Ірану субсидій, фінансової допомоги чи пільгових кредитів, за виключенням тих, що передбачені для гуманітарних цілей та цілей розвитку. Країнам надавалось 60 днів для того, щоб прозвітувати про заходи вжиті для реалізації положень резолюції. Протягом цього ж терміну Генеральний директор МАГАТЕ був зобов’язаний доповісти про ситуацію в Ірані та про виконання керівництвом країни вимог Ради Безпеки ООН. У додатках до резолюції №1747 надавався список організацій Ірану, які займалися ядерною програмою чи діяльністю пов’язаною із балістичними ракетами та організації Корпусу варти ісламської революції. Країнам світу заборонялось встановлювати чи підтримувати будь-які зв’язки з перерахованими у списках організаціями.
Резолюція № 1747 містила елементи довготермінового договору, який закладав основні принципи для проведення дипломатичних переговорів з Іраном. Договір поширювався на ядерні, політичні та економічні аспекти.
У відповідь Тегеран повідомив про припинення співробітництва з МАГАТЕ доки його досьє не буде повернене з РБ ООН до Агенції. Така поведінка Ісламської Республіки стала підставою для заяви президента Франції Ніколя Саркозі, яку він зробив у серпні 2007 р.: „Ми знаходимось перед катастрофічним вибором: існування ядерної бомби у Ірану або воєнний удар по Ірану”. 11 вересня 2007 р. телекомпанія „Фокс” розповсюдила інформацію про наміри США здійснити бомбардування Ірану протягом найближчих 8-9 місяців.
17 вересня міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер зазначив, що міжнародна спільнота повинна готуватися до війни з Іраном. А через два дні Голова центрального командування армії США й начальник американського військового контингенту на Близькому Сході та в Центральній Азії , Вільям Феллон почав десятиденне турне по країнах Перської Затоки з метою переконати їх лідерів консолідуватися у єдиний блок проти Ірану. Світові ЗМІ розцінили цей крок як підготовку НАТО до воєнної операції. Відповідно відреагував також Іран - вже 19 вересня прес-секретар іранського уряду Голямхосейн Ельхам повідомив світові мас медіа, що його держава використає всі можливі засоби для захисту себе від воєнного нападу Заходу. Заради поліпшення ситуації, Білий дім був змушений оприлюднити заяву президента США Джорджа Буша-молодшого, що Вашингтон все ще сподівається вирішити „іранське питання” мирними засобами.
В січні 2008 р. Генеральний директор МАГАТЕ Мохаммед Ель-Барадей прибув до Ірану для проведення переговорів. В результаті переговорів голова Комісії з національної безпеки меджлісу заявив про готовність Ірану ратифікувати прийнятий в 2003 р. Додатковий протокол до договорів про гарантії з МАГАТЕ, але за умови визнання міжнародною спільнотою права Ірану на розвиток власної ядерної енергетики.
У лютому місяці 2008 р. іранська опозиційна організація Національна рада опору Ірану (НРОІ) заявила, що Тегеран прискорює програму розробки ядерних технологій. За інформацією НРОІ, в Ірані створений новий центр вивчення ядерних технологій і ведуться розробки ядерних боєголовок з середнім радіусом дії. Ця ж організація повідомила про керівника «Проекту 111» – високопоставленого офіцера Корпусу вартових Ісламської революції Мохсена Факрізаде-Махабаді, пакистанського ученого-ядерника, який привів Ісламабад до перемоги в ядерному протистоянні з Індією. У рамках «Проекту 111», роботу над яким було перенесено до наукового центру реактора Лавзан-2, виготовлені ракети далекого радіуса дії «Шихаб-3». До речі, Іран провів випробування також нової оперативно-тактичної ракети Saegheh («Блискавка»), що має дальність дії 250 км і запускається з мобільної пускової установки. Створення нового типу балістичних ракет стало черговим кроком Тегерану на шляху до військового домінування в регіоні. Іран має в своєму розпорядженні розвинену військову промисловість, здатну виготовляти ракети різних класів, танки, бронетранспортери, учбово-бойові та транспортні літаки. Тегеран досяг успіхів у виробництві високотехнологічної зброї, в країні за іноземною ліцензією виготовляються протитанкові ракети.
Після виробництва ракети «Шихаб-3» США виявили особливе невдоволення, однак Іран заявив, що ракети не несуть ядерного заряду. Проте, Тегеран не зупинився на досягнутому і почав розробляти «Шихаб-4» та «Шихаб-5».
У лютому 2008 р. офіційний Тегеран допустив делегацію інспекторів МАГАТЕ на власні ядерні об’єкти, однак ухилився від відповіді на запитання про спроби використання центрифуг для прискореного збагачення урану та ресурсів у створенні ядерної зброї. Побоюючись, що під прикриттям розробки національних атомної і ракетної програм Іран прагне створити ядерні боєзаряди і засоби їх доставки Велика Британія, Франція та Німеччина представили в Раду безпеки ООН проект резолюції, в якому йшлося про цілий ряд заборон, зокрема на закордонні поїздки тих, хто бере участь в розробці іранської ядерної програми; пропонувалося заморозити активи ряду приватних осіб і компаній, залучених до діяльності іранської ядерної галузі (22 лютого 2008 р.).
Коли головування в Раді безпеки ООН перейшло до РФ (1 березня 2008 року), росіяни вперше підтримали резолюцію про санкції проти Ірану. Таким чином, 3 березня 2008 р. на 5848-ому засіданні Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію №1803 з питань врегулювання ситуації довкола Ірану (додаток 4.). Тоді ж вперше було покладено заборону на торгівлю з Тегераном товарами, що можуть бути використані як в мирних, так і у військових цілях. Посол Росії в ООН Віталій Чуркин закликав Іран погодитися на переговори з п’ятьма постійними членами Ради безпеки ООН і Німеччиною, щоб довести мирний характер своєї ядерної програми. На виконання резолюції Ірану відвели 90 днів. Але представник зовнішньополітичного відомства ІРІ Мохаммад Алі Хосейні зазначив, що резолюція не вплине на рішення Ірану розробляти мирний атом. Тегеран також заявив, що з Групою 5+1 не вестиме міжнародних переговорів щодо власної ядерної програми, а лише з представниками МАГАТЕ.
У ході міжнародної конференції з ядерної енергії в Тегерані, міністр закордонних справ Ірану Манучехр Моттаки повідомив про готовність відновити переговори з ЄС за умови, що ІРІ не припинить роботи у галузі збагачення урану.
8 квітня 2008 р. на урочистій церемонії, присвяченій Національному дню ядерних технологій, іранський президент Махмуд Ахмадінеджад заявив, що Іран проводить випробування вдосконаленого ядерного устаткування. Ахмадінеджад не уточнив, про який саме агрегат йде мова, але ще в лютому місяці західні ЗМІ повідомили, що Іран запустив нове покоління центрифуг зі збагачення урану під назвою IR-2. Тегеран приступає до установки 6 тис. нових центрифуг в Натанзі. За даними МАГАТЕ, в Натанзі функціонує 3 тис. центрифуг для збагачення урану.
Реакцією на таку політику Ірану була заява президента Люксембурзького форуму щодо запобігання ядерній катастрофі В’ячеслава Кантора (14 квітня 2008 року): «Якщо економічні санкції виявляються неефективними, то тоді наступає черга санкцій військового характеру, що прописано в Статуті Ради безпеки ООН». Але того ж таки дня в міжнародних колах звучала й протилежна заява: голова прес-служби МЗС Азербайджану Хазар Ібрагим сказав, що його країна підтримує реалізацію ядерної програми Ірану в рамках МАГАТЕ; мирна ядерна програма Ірану і виконання ним міжнародних зобов’язань в цій сфері сприятимуть установленню миру і стабільності в регіоні.
Проте, у 2008 р. Іран не виконав вимог резолюцій № 1696, 1737, 1747 та 1803 і продовжував дослідницькі та промислові роботи із збагачення урану. 27 вересня 2008 р. Рада Безпеки ООН на 5984-ому засіданні прийняла резолюцію № 1835. Даний документ не передбачав введення нових санкцій проти Ірану, а лише декларував двовекторний підхід вирішення іранської ядерної проблеми, який був викладений міністрами закордонних справ ФРН, Китаю, РФ, Великобританії, США та Франції 3 березня 2008 р. Резолюція закликала Іран виконати свої зобов’язання, що виходили з резолюцій Ради Безпеки ООН та вимог Ради управляючих МАГАТЕ.
Отже, починаючи з 2006 р. і до сьогодні Рада Безпеки ООН прийняла п’ять резолюцій, що стосуються ситуації навколо ядерної політики Ірану (резолюції № 1696, 1737, 1747, 1803, 1835). Три з них (грудень 2006 р. №1737, березень 2007 р. № 1747, березень 2008 р. № 1803) накладали на Іран економічні санкції, проте без суттєвого результату.
|
| |
| |
