| Елена_Пархомчук | Дата: Субота, 17.12.2011, 17:19 | Повідомлення # 1 |
 Голова Клубу
Група: Администраторы
Повідомлень: 17
Статус: Offline
| Індія виступає одним з найкрупніших ринків експорту озброєнь. З 2003 р. Індія з показником 7,2 % світового імпорту займала друге місце серед найбільших імпортерів зброї (після КНР), а з 2007 р. посідає перше місце (в 2010 р. – 9 % світового імпорту озброєнь / для порівняння: Китай в 2010 р. – 6 %).
Протягом 2009-2013 рр. Індія планує значно збільшити свої витрати на закупівлю озброєнь для своїх Збройних сил та довести їх до 3 трлн. рупій ($70 млрд.). Попри постійні затримки та зміни вимог, притаманні процесу придбань озброєнь в Індії, нове загострення відносин з Пакистаном після нападів терористів у Мумбаї в листопаді 2008 р. зумовило внутрішньополітичний тиск і змусило керівництво Індії остаточно визначитися з планами крупних придбань озброєнь. Придбання та імпорт озброєнь Індією, включаючи літаки дальньої штурмової авіації, а також масштабна модернізація її ВМС мають чітку спрямованість як проти Китаю, так і проти традиційного противника – Пакистану. В листопаді 2008 р. Міністр закордонних справ Індії П.Мухерджі (Pranab Mukherjee) охарактеризував Китай як виклик безпеці Індії.
В імпорті озброєнь до Індії у 2005-2009 рр. 77 % припадало на Росію, 8 % - Велику Британію, 5 % - Ізраїль, 3 % - Польщу, по 2 % - на Францію та США і по 1 % - на Німеччину та Узбекистан.
Індія була традиційним споживачем озброєнь радянського та російського виробництва, поставки якого протягом останніх 25 років становили майже 75 % індійського імпорту основних видів звичайних озброєнь. У 2008 р. Індія підписала угоду з Росією вартістю $ 1-1,2 млрд. на поставку 80 вертольотів Mі-17. Росія активно пропонує Індії передачу технологій і програму спільної розробки озброєнь, замість їх прямих продажів. У 2007 р. між Індією та Росією була досягнута принципова домовленість про спільну розробку нового бойового літака PAKFA, індійська версія якого має з’явитись у 2015-2016 рр. Лише на етапі розробки Індія має сплатити близько $ 5 млрд., і є серйозні сумніви стосовно успішності проекту в цілому. Подібна домовленість про спільне інвестування $ 600 млн. на розробку транспортного літака (MTA), досягнута у 2002 р., зазнала у 2008 р. серйозних проблем, коли один з російських партнерів (компанія «Іркут») припинив участь у проекті.
У жовтні 2009 р. Індія та Росія уклали двосторонню Угоду про військово-технічне співробітництво на 2011-2020 рр., якою передбачається спільна розробка вертольотів, броньованих машин і бойового літака п’ятого покоління.
Росія також запропонувала Індії новітні технології, зокрема побудови атомних підводних човнів. Було домовлено, що у другій половині 2010 р. Росія поставить для ВМФ Індії на умовах лізингу атомний підводний човен «Акула – ІІ».
У березні 2010 р. повідомлялося, що Уряд Індії погодився сплатити $ 2,3 млрд. за модернізацію авіаносця «Горшков», термін завершення якої був перенесений на 2012 р.
Проте, останнім часом відносини між Індією та Росією зазнали змін через проблеми з якістю російських озброєнь (як у випадку з керованими снарядами «Краснополь»), затримки в передачі технологій для танків Т-90, значні затримки та вимоги додаткової оплати за бойові літаки Су-30 МКИ та авіаносець «Горшков».
Починаючи з 1998 р., коли Індія здійснила ядерні випробування, відносини між Індією і США значно покращилися. Зараз Індія розглядається як важливий союзник і “стратегічний партнер” США, в т.ч. в антитерористичній діяльності; важливість відносин з Індією підтвердила й Адміністрація Президента Б.Обами. Починаючи з 2002 р., Індія і США запровадили ряд механізмів обговорення проблем у сфері торгівлі озброєннями та інших важливих питань. Наприкінці 2008 р. компанії США отримали перші крупні замовлення: угода вартістю $ 600 млн. на шість транспортних літаків C-130J, обладнаних високотехнологічними системами для використання силами спеціального призначення, та угода вартістю $ 2,1 млрд. на поставку восьми літаків ПЧБ P-867. Зараз США активно виходять на індійський ринок з іншими зразками озброєнь, зокрема високотехнологічними зенітними ракетними системами Patriot PAC-3 та морськими системами ПРО Aegis.
Водночас, залишаються дві серйозні перешкоди для зростання імпорту озброєнь зі США. По-перше, США вимагають під час укладення кожної угоди гарантій того, що придбані озброєння не будуть ні передані іншим іноземним користувачам, ні використані для цілей, не погоджених у контрактах, без відповідного дозволу США. Подібні вимоги висувають більшість експортерів озброєнь, але США наполягають також на праві відстеження кінцевого використання, включаючи проведення інспекцій на території отримувача без попередження. Дотепер Індія відмовлялася надавати дозвіл на проведення таких інспекцій, в т.ч. в рамках підписаних у 2008 р. угод. Другою перешкодою є офсетні вимоги Індії, включаючи передачу технологій і використання індійських виробничих потужностей. Ця вимога не відповідає політиці Уряду США та корпоративному мисленню у США, про що свідчили попередні серйозні розбіжності між США та навіть їх найближчими союзниками стосовно передачі технологій з виробництва бойового літака F-35. Дві компанії США відмовились у 2008 р. від участі в тендері на поставку Індії вертольотів, зокрема саме через її офсетні вимоги, що робили будь-яку угоду на поставку озброєнь неприбутковою.
В структурі індійського імпорту озброєнь перше місце за вартістю займає авіаційна техніка – 71 % (2002-2009 рр.): багатофункціональні винищувачі, навчально-тренувальні літаки, безпілотні літальні апарати, літаки-заправники, літаки базової патрульної авіації, протичовневі вертольоти, ударні вертольоти, літаки воєнно-транспортної авіації.
На другому місці знаходяться бойові надводні кораблі основного класу, на третьому – основні бойові танки.
Індійський експорт озброєнь значно поступається імпорту і з 2006 р. складає 1,1 % світового та представлений трьома державними компаніями – Hindustan Aeronautics Limited (HAL), Ordnance Factories (OF) та Bharat Electronics Limited (BEL). За об’ємами продаж в 2001-2005 рр. лідирувала OF, а з 2006 р. – HAL. BEL, що виробляє різноманітні електронні системи військового призначення, посідає третє місце. Hindustan Aeronautics Limited продає на зовнішньому ринку літальні апарати та літаки, а Ordnance Factories – артилерію, стрілецьку зброю та боєприпаси. Індійські компанії постачають вироблену продукцію в такі країни: Велика Британія, Франція, Німеччина, США, Японія, Ізраїль, Туреччина, Мавританія, Філіппіни, Непал, Мальдіви, Намібія, Оман, Малайзія, Таїланд, ОАЕ, В’єтнам, Індонезія, Шрі-Ланка, Бангладеш, Кенія, Нігерія, Ботсвана, Перу, Чилі.
Отже, останніми роками Індія перетворилася на найкрупнішого імпортера озброєнь. Основним постачальником військової техніки для Індії на сьогодні (як і раніше) залишається Росія, проте інші країни поступово виходять на індійський ринок та в майбутньому складуть конкуренцію російським компаніям. Індійський експорт озброєнь виглядає значно скромнішим, проте Уряд Індії поставив перед вітчизняними компаніями мету збільшити його.
Використані джерела
1. SIPRI Yearbook 2001 // http://www.sipri.org/yearbook
2. SIPRI Yearbook 2002
3. SIPRI Yearbook 2003
4. SIPRI Yearbook 2004
5. SIPRI Yearbook 2005
6. SIPRI Yearbook 2006
7. Щорічник СІПРІ 2007 // Сайт Центра Разумкова - http://www.uceps.org/ukr/index.php
8. Щорічник СІПРІ 2008
9. Щорічник СІПРІ 2009
10. Щорічник СІПРІ 2010
11. Индия: структура импорта по отдельным категориям вооружений в 2002-2009 гг. и прогноз на 2010-2013 гг. // Аналитическая записка Центра анализа мировой торговли оружием - http://www.armstrade.org/
12. Сайти індійських компаній:
• Hindustan Aeronautics Limited – http://www.hal-india.com/
• Bharat Electronics Limited – http://tender.bel.co.in/
• Ordnance Factories – http://ofb.gov.in/index.php
|
| |
| |
