| Артур | Дата: П`ятниця, 23.12.2011, 04:39 | Повідомлення # 1 |
 Исследователь
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Україна отримала в спадок від СРСР доволі потужну військово-промислову базу, а це майже третина колишнього союзного ВПК. Власне оборонна промисловість України представлена 700 підприємствами. Основу ВПК України на момент розпаду СPCP становили 344 організації, в тому числі 205 виробничих об'єднань та організацій, із загальною чисельністю зайнятих 1 млн 450 тис. чол.
При цьому українська частина союзного ВПК не мала замкненого циклу виробництва з більшості своїх виробів (70—80 відсотків кінцевої продукції випускалося в Російській Федерації і до 80 відсотків комплектуючих виробів постачались з інших союзних республік).
Враховуючи це, дуже тісними є зв’язки у цій галузі з країнами СНД, насамперед – Росією. Однак поступово цей тісний зв’язок порушується, і це не стосується євроатлантичних прагнень України, а пов’язано з тим, що Росія створює замкнені цикли виробництва.
Український ВПК перебуває в дуже суперечливому стані. Фахівці вже багато років твердять: ситуація в ОПК критична. З 2002 року в секторі немає єдиного очільника, а розкидані по трьох міністерствах підприємства (не рахуючи приватних) з більшою надією поглядали у бік ДК «Укрспецекспорт», ніж сподівались на менеджерські рішення керівників своїх відомств. При цьому річний обсяг вироб¬ництва продукції оборонного спрямування на підприємствах України впродовж останніх років не перевищував 1,7 млрд дол.
Внутрішній ринок через процедуру державного оборонного замовлення для силових відомств споживав не більше 8% від цього обсягу. Решту експортували.
Замислитися є над чим. Візьмімо хоча б авіаційну промисловість, яка протягом тривалого часу «дає життя» не більш ніж 3–6 літакам на рік. При тому що в Україні у 1992 році, на зорі, так би мовити, незалежності держави, було зібрано 55 повітряних машин, а у «пікові» 1980-ті зафіксовано такі річні рекорди: 187 літаків – на київському «Авіанті» та майже сотня – на Харківському авіаційному заводі (не кажучи вже про те, що тут виробляли що й крилаті ракети). Така ситуація характерна для переважної більшості секторів ОПК. Деякі підгалузі можна вважати якщо не втраченими, то напевно паралізованими. Чого лише варте виробництво боєприпасів, яке в Україні фактично знищено (за винятком високоточних засобів ураження). А країна, яка продає всі види бронетехніки, має намір побудувати корвет і ще багато чого, що стріляє, і при цьому не виробляє боєприпасів, дуже втрачає і в галузі національної безпеки, і на світовому ринку озброєнь.
Попри твердження про збільшення кількості експортних замовлень для підприємств ОПК України та досягнення рекордної планки, у цілому ОПК залишається збитковим. Збитки підприємств ОПК удвічі перевищили їхній прибуток. Зношеність основних фондів досягла 60%. Застаріле обладнання не може забезпечити потрібну якість і продуктивність. Оборонні підприємства потребують масштабної реконструкції та технічного переоснащення. Сформувався високий рівень залежності від критичного імпорту: питома вага імпортних матеріалів становить 24% від загального обсягу матеріалів і до 80% – імпортних комплектуючих в укрупненій номенклатурі. Від імпортних поставок залежить діяльність 67 підприємств ОПК України, або понад 40% від загальної кількості підприємств, що виконують держзамовлення. Найбільш критична залежність від імпортних поставок – у авіабудуванні, двигунобудуванні, радіоелектроніці. Україна не має власної промислової бази для розвитку мікроелектроніки, мікропроцесорної техніки, нанотехнологій, без чого неможливе створення перспективних систем та зразків озброєнь. Проте навіть обмежене надходження у Збройні сили модернізованих зразків озброєнь на наявній елементній базі розтягується на тривалий термін. Усі державні програми – і Програму розвитку озброєнь на період до 2009 року, і Програму реформування та розвитку ОПК на період до 2010 року – провалено. А нові – відповідно, до 2015-го та 2013-го – не узгоджені між собою та нереалістичні. Дедалі частіше доводиться чути від фахівців: «Завдання розвитку всього ОПК для України вже непосильне, тому варто зосередитися на тих ділянках, які ще можна врятувати».
Та й вимушена переорієнтація підприємств ОПК на зовнішні ринки залишається не узгодженою і не скоординованою із завданнями переозброєння власної армії. Планомірна закупівля основних зразків озброєння, спільне або ліцензійне виробництво із закордонними партнерами, передання Україні базових і критичних технологій у необхідних обсягах не здійснюються. Не відпрацьована також теорія і практика запровадження офсетних схем для підтримки вітчизняного ОПК. Епізодичною та малоефективною є політична підтримка владними структурами просування продукції українського ОПК на зовнішні ринки
Проте, щоб зрозуміти логіку існування та перспектив України на світовому ринку озброєнь, треба переглянути позитивні сторони ВПК.
Звісно, не все так погано в оборонці. Професійні менеджери зробили значні кроки вперед. Наприклад, ДККБ «Луч» розробило та створило виробництва нових високоточних засобів ураження, які купують навіть країни – члени НАТО (зокрема, Бельгія). ХКБМ розробило кілька нових бронетранспортерів і танк. Ті ж харківські конструктори створили чи не найпопулярніші у світі дизелі для бронетехніки, яку використовують у пустелі. Дизайнери радіолокації запорізької «Іскри» розробляють новий трикоординатний радар, який навіть постачають у ЗСУ. АвтоКрАЗ впровадив у виробництво нові авто подвійного призначення. Невеличка приватна фірма «Адрон» розробила та постачає (у тому числі в країни НАТО) нові системи захисту гелікоптерів від високоточної зброї. Отже, передумови зростання є. Хоча насправді ці приклади – крапля у морі.
Світ рухається набагато швидше. Із середини 1980-х до 2005 року кількість країн, що мають власну оборонну промисловість, зросла у 1,8 разу. Нині виробниками озброєнь поряд з такими визнаними лідерами, як США, Росія, Франція, Британія, Німеччина та Ізраїль, є Китай, Бразилія, Іспанія, Туреччина, Індія, Сінгапур, Південно-Африканська Республіка, Південна Корея та В’єтнам. Оборонна продукція країн другої хвилі становить велику конкуренцію оборонно-промисловому комплексу України, який упродовж останніх десяти років орієнтований переважно на виконання експортних замовлень. Так, якщо Україна з 2003-го по 2009 рік удвічі збільшила експорт ОВТ, то світовий ринок озброєнь зріс у 2,6 разу. Україну за рівнем експорту перемогла навіть маленька Швеція (1,9 млрд дол. у 2009 році). Не кажучи вже про такі країни, як Ізраїль (6,75 млрд дол. у 2009 році).
Також, структури українського ВПК ( Ніжинський арсенал Головного ракетно-артилерійського управління озброєння Міністерства оборони України, Державна корпорація «Таско», Науково-виробниче об’єднання МВС України "Форт",
Держпідприємство «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки»»,
Київське держпідприємство "Конструкторське бюро спеціальної техніки" (КБ-СТ),
Національне космічне агентство Украіни "Науковий центр точного машинобудування") відзначилися активними спробами модернізації стрілецької зброї, розробкою та впровадженням нових технологій. Ринок стрілецької зброї у світі – найживіша частина світового ринку озброєнь. Тому бажання України бути присутньою в цьому секторі з цікавою продукцією – цілком природнє явище. Це підтверджується таблицями експорту стрілецької зброї Україною. (Додаток – 1.Таблиці взяті з Реєстру ООН по звичайних озброєннях. Інформація надана урядами. )
Інформація для аналізу взята за 2009/10 календарні роки, щоб подивитися зріз українського експорту, не передивляючись всю історію. Як ми бачимо, дуже активно українську стрілецьку зброю купують Німеччина, США, Великобританія, Канада, а також країни СНД та країни Африки. Якщо у випадку купівлі української зброї країнами СНД та третього світу ми можемо говорити лише про цінові конкурентні переваги, то у випадку значного інтересу з-боку країн НАТО ми можемо говорити про конкурентноспроможність української зброї в цілому.
Натомість, у випадку купівлі важкої зброї з семи головних видів (танки, бойові броньовані машини, важкі артилерійські системи, бойові гелікоптери, ракети та системи запуску, бойові літаки та бойові кораблі), то тут попит на українську продукцію значно зміщується в бік країн Африки, Близького сходу. Також присутній інтерес з-боку країн СНД (Азербайджан), та країн південно-східої Азії.
Втім, ці таблиці – лише одиниці техніки, які не показують нам цілої картини, вартості проданої продукції, тощо. Для цього необхідно звернутись до інший джерел:
Експорт зброї Україною, 2006-2009 роки, мільйони доларів
Джерело 2007 2008 2009
SIPRI* 109 233 214
"Укрспецекспорт" 700 800 1 000
* - Стокгольмський інститут досліджень миру. Не враховуються надходження від продажу стрілецької зброї, комплектуючих, послуг ремонту і сервісу
Також, за даними СІПРІ за 2002-2006, а також 2005-2009, Україна займала в середньому 11 місце у рейтингу країн-експортерів зброї. (Додаток 3,4)
Загалом, прибуток за період 2002-2009 років склав близько 4 млрд доларів, і це без урахування продажів стрілецької зброї, комплектуючих, послуг ремонту і сервісу.
Виходячі з усього вищезазначеного, ми можемо константувати, що попри загальну негативну ситуацію в Україні, галузі ВПК та потужної конкуренції, Україна займає певну нішу на світовому ринку озброєнь. Частково - за рахунок унікальності технологій а також успішних модернізацій (Ан 225-Мрія, Т-84В «Оплот», а також системи радарні системи, двигуни, системи захисту від високоточної зброї, тощо)
Тобто високотехнологічні розробки українських конструкторських бюро дають можливість посісти гідне місце у експорті озброєнь і піднятися до рівня провідних країн світу в цій галузі.
Частково – за рахунок доступності, дешевизни та ефективності інших видів озброєнь, які знаходять своїх покупців по всьому світу.
Автор не знайшов переліку всіх військових контрактів, які заключила Україна і на виконання яких був задіяний український ВПК. Тому варто розглянути важливі контракти останніх років.
(Дані щодо імпорту Україною озброєнь у Додатку 5. Він існує в дуже малих обсягах і на думку автора не потребує окремих коментарів)
1) Україна уклала найбільший у своїй історії військовий контракт
11.11.09
За сприяння Сполучених Штатів, Україна підписала угоду з Іраком про постачання бронетанкової техніки та літаків на суму 550 млн доларів. І це лише перший крок.
Як повідомив заступник гендиректора державної корпорації "Укрспецекспорт" Олександр Коваленко, документ передбачає постачання Іраку упродовж 3-3,5 років більше 400 одиниць бронетанкової техніки, зокрема БТР-4, 10 літаків Ан-32, а також надання послуг з ремонту і модернізації авіаційної техніки.
"Це найбільш вагомий контракт з усіх підписаних з моменту отримання незалежності", - зазначив Коваленко.
Коментуючи поширену у інформацію ЗМІ про контракт на суму близько 2 млрд доларів, спеціаліст зауважив, що "це не єдиний контракт, це лише перший етап у рамках реалізації великого проекту військово-технічного співробітництва з Іраком".
За його словами, йдеться про постачання Іраку абсолютно нової техніки українського виробництва.
У свою чергу, перший заступник секретаря РНБО Степан Гавриш наголосив, що цей контракт можна назвати перемогою України на світовому ринку озброєнь.
Він нагадав, що це вже третій масштабний проект держави у сфері ВТС після контрактів на постачання танків Пакистану і модернізації та ремонту літаків для Індії.
http://tsn.ua/ukrayin....kt.html
2) Україна продала Таїланду танків на 240 мільйонів
02.09.2011
Україна забезпечить поставку 49 бойових танків "Оплот" Королівській армії Таїланду.
Як відзначили в держкомпанії, укладена угода одна з найбільших у сфері ВТС на поставку бронетехніки.
За даними джерел в оборонному секторі, сума операції оцінюється близько 240 мільйонів доларів.
В даний час Україна забезпечує поставку до Таїланду БТР-3Е1. Загальна сума контрактів укладених в 2006 році і в 2011 році оцінюється в 270 мільйонів доларів.
Україна сьогодні тісно працює з Таїландом саме у сфері поставок озброєнь для сухопутних військ. Торік міноборони цієї країни зая¬¬вило про намір витратити¬ невитрачені кошти військо¬вого бюджету на купівлю 121 українського бронетранс-портера. На що було виділено $142,5 млн. У 2007-му Таїланд уже придбав у нас 96 БТР-3Е1, однак з одержанням замовлених машин виникли проблеми. За відомостями Міноборони України, затримка була пов’язана з тим, що Німеччина відмовилася поставляти комплектувальні. Цікаво, що Бангкок тоді пояснив зацікавленість в українських БТР їхньою дешевиною. І у вересні 2010 року Таїланд одержав першу партію. Було заявлено, що крім машин країна одержить запчастини, додаткове обладнання й ¬гарантійне обслуговування протягом трьох років.
Таким чином, якщо українські танки потраплять уТаїланд, це можна буде вважати лише продовженням початого військово-технічного співробітництва між двома країнами. І ця азіатська країна — перспективний покупець. Не слід забувати, що свого часу її озброювали США, уважаючи одним зі своїх основ¬них союзників у регіоні. У сухопутних військ Таїланду в 2010 році було майже дві тисячі одиниць бронетехніки. Таке переважно застаріле «майно» Бангкок і прагне зараз замінити новими зразками. А це перспективні контракти.
http://www.epravda.com.ua/news/2011/09/2/296818/
http://eutg.net/ua/article/2024
3) Україна здійснить Ефіопії постачання 200 танків на 100 млн доларів
10 червня 2011
Державна компанія «Укрспецекспорт» уклала контракт з Міністерством національної оборони Ефіопії на постачання 200 модернізованих танків загальною вартістю більше 100 млн дол. Це найбільший танковий контракт відтоді, як 15 років тому Україна продала Пакистану 320 танків Т-80УД.
При цьому у держкомпанії не назвали модель танка, яку планується поставити до Ефіопії. Водночас як стало відомо виданню, мова може йти про варіант модернізації танка Т-72, який було представлено на українському стенді на виставці озброєнь IDEX-2011, що проходила з 20 по 24 лютого в Абу-Дабі (Об'єднані Арабські Емірати).
http://news.dt.ua/ECONOMI....>
4) Україна за рік продала зброї майже на мільярд доларів
18 липня 2011
Портфель контрактів держкомпанії "Укрспецекспорт" у 2010 році досяг 956,7 мільйонів доларів.
Про це пише газета "Комерсант-Україна" із посиланням на дані Держслужби експортного контролю.
З оприлюднених даних випливає, що головними покупцями української зброї стали країни Африки, серед яких за обсягами закупівель лідирують Судан і Демократична Республіка Конго (ДРК).
Всього в Африку було поставлено 250 одиниць танків і бронетехніки. З них 100 танків Т-72 і 30 Т-55 отримала ДРК, а 60 танків Т-72М і 55 танків Т-55 - Судан.
У ДРК також поставили по 12 артилерійських установок БМ-21 "Град", 122-мм САУ 2С1 "Гвоздика" і 152-мм САУ 2С3 "Акація", 36 гаубиць Д-30 і три 82-мм міномета.
Крім того, ДРК в 2010 році купила в Україні 3 тис. гвинтівок, 10 тис. автоматів Калашникова, 500 легких і 100 важких кулеметів, а також 1780 гранатометів всіх типів.
Крім цього, 26 штук 82-мм мінометів закупила Кенія, туди ж було поставлено близько 2,5 тис. одиниць легкого і важкого автоматичної зброї.
Невелика в порівнянні зі своїми сусідами Уганда отримала близько 40 тисяч автоматів і сотні важких кулеметів і гранатометів станкових, що збігається із загальною чисельністю особового складу армії цієї країни.
http://www.pravda.com.ua/news/2011/07/18/6395431/
Країни, з якими Україна веде переговори щодо експорту зброї
Таїланд Планує купити 100 бронетранспортерів
Іран Є замовлення на поставку комплектуючих для будівництва 30 літаків "Ан-140"
США Україна подала заявку на тендер на поставку ВПС США паливозаправників
Росія "Мотор-Січ" підписала контракт на постачання 40 двигунів для вертольотів "Ансат"
Іран За допомогою України хоче організувати виробництво літаків "Ан-158" і "Ан-140"
Росія Налагодить підприємство з обслуговування ракетних двигунів у Дубно
Перу Україна планує модернізувати танки "Т-55"
Індія "Автокраз" виготовила перший серійний всюдихід "КрАЗ-5233" для армії країни
В'єтнам 10 в'єтнамських ракетних кораблів обладнають російсько-українським устаткуванням
Бразилія Веде переговори про постачання танків "Оплот"
Індія Контракт на модернізацію літаків "Ан-32", 400 мільйонів доларів
Китай Постачання десантних кораблів на повітряній подушці "Зубр", 315 мільйонів доларів
Ірак Постачання шести військово-транспортних літаків "Ан-32", 100 мільйонів доларів
В якості висновку варто сказати, що останній рік став для України доволі успішним в плані заключних контрактів, і останні роки в цілому – в плані отриманих коштів від продажу зброї. Та попри це і навіть попри стабільне позиціонування на ринку впродовж останнього десятиріччя, Україна на світовому ринку озброєнь може досягти значно більших результатів. Але для цього потребє повного реформування, модернізації, а головне – інвестицій український військово-промисловий комплекс. Вступ до НАТО на думку фонду демократичних ініціатив, міг би реанімувати військово-промисловий комплект України. Слушні аргументи, втім без послідовних і зважених кроків до реформування Армії, а разом із нею ВПК Україна найшвидше втратить і ці здобуті позиції. Серед проблем присутності на світовому ринку озброєнь можна зазначити міжнародні скандали що виникають навколо продажу Україної зброї країнам, яким не варто її продавати. Серед них – Судан, Ірак (За Хусейна), Азербайджан. Втім, вони суттєво не відбилися на динаміці українського експорту, попсувавши лише міжнародний імідж України.
Список використаних джерел
http://www.arms.interpolitex.ru/site.xp/052050124049049057050.html
http://www.ucipr.kiev.ua/modules....sid=650
http://polka-knig.com.ua/article.php?book=45&article=4110
http://eutg.net/ua/article/2024
http://ebooktime.net/book_29....97.html
http://www.ucipr.kiev.ua/modules....sid=650
http://www.un.org/ga....er=http
http://tsn.ua/groshi....iv.html
http://www.ucipr.kiev.ua/modules....sid=643
http://mil.in.ua/statti....-koliyi
http://osvita.ua/vnz/reports/international-relations/19393
http://www.epravda.com.ua/publications/2010/12/16/262329/
Повідомлення відредагував Артур - П`ятниця, 23.12.2011, 04:41 |
| |
| |
