П`ятниця, 29.03.2024, 02:14
Вітаю Вас Гость | RSS

КЛУБ "МІЖНАРОДНИК"

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Наукові статті, Доклади » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » Історичні форми глобалізації міжнародних відносин.
Історичні форми глобалізації міжнародних відносин.
КатяДата: Вівторок, 13.03.2012, 04:45 | Повідомлення # 1
Магистр
Група: Проверенные
Повідомлень: 27
Репутація: 0
Статус: Offline
Історичні форми глобалізації міжнародних відносин.

Під глобалізацією розуміються просторово-часові процеси змін, що слугують фундаментом для такого перетворення людської діяльності, коли вона стає єдиною і здійснюється в усіх країнах та континентах, що здійснює безпосередній вплив на міжнародні відносини. Є декілька головних підходів до періодизації глобалізації, зокрема у її взаємозв’язку із сферою міжнародних відносин . В діахронному плані розрізняють стадії або етапи глобалізації, тобто розвитку процесу глобалізації у просторі та часі.
По-перше, дискусійним залишається питання відносно того, коли починається процес глобалізації.
Зокрема, один з підходів розглядає глобалізацію як процес постійної і поступової інтенсифікації взаємозв’язків між різними формами організації суспільного життя, що призводить до стану взаємозалежності між компонентами системи взаємозв’язків. Так, англійські дослідники виокремлювали архаїчну глобалізацію, яка розвивалась у до індустріальний період людської історії, протоглобалізацію, що охоплює період з 1600 по 1800 рр. і характеризувалась розвитком мануфактурного виробництва, науковою, промисловою і фінансовою революціями, зародженням світового ринку, модерну глобалізацію (1800-1950 рр.), що мала два головних виміри – піднесення національних держав та стрімке розширення індустріалізації, внаслідок якої сформувався глобальний поділ праці, та постколоніальну глобалізацію, головними ознаками якої стало формування нової архітектури відносин між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, у виникненні регіональних інтеграційних об’єднань, зростанні ролі транснаціональних корпорацій, у трансформації ролі держави у економічному та політичному житті суспільства (див. частину 14.2).
В межах цього підходу початком процесу глобалізації вважається період від появи перших цивілізацій до формування системи міжнародних відносин в Європі в середині ХУП ст. Цей період поділяється на два етапи:
1) від зародження цивілізацій та формування античного світу до 320 р. до н.е., тобто від виникнення міжнародної торгівлі і становлення на міжцивілізаційній основі світових імперій – Перської, Олександра Македонського, Римської імперії. Стародавні цивілізації, перш за все єгипетська цивілізація і цивілізації Передньої Азії мали зв’язки, впливали на розвиток індійської, китайської, греко-римської цивілізації. Торгівельні шляхи, зокрема Великий шовковий шлях з’єднували перську, арабську і європейську цивілізації. Це період розвитку відносин між окремими цивілізаціями, глобалізація культурно-ціннісна, цивілізаційна.
2) від 320 р. до н.е. до 395 р. н.е., тобто від Олександра Македонського до падіння Римської імперії як перших спроб об’єднання, від зародження ідеї імперського контролю до посилення тенденції до регіоналізації .
Критики такого підходу висували свої аргументи , зокрема такі, що світові імперії розпадалися, а міжнародна торгівля мала допоміжний характер, економіка була натуральною, ці процеси не охоплювали весь світовий простір. В той же час логічною є точка зору Ф.Броделя відносно того, що розмір світового простору залежить від історичного сприйняття часу. В кожну історичну епоху глобалізатори в міру своїх сил намагаються освоїти світ у відомих для них межах, а отже, кожен часовий відрізок світового розвитку характеризується власним рівнем глобалізації. Історичний процес, який можна розглядати як розвиток соціальної системи, є спрямованим на досягнення межової її цілісності. Саме таку цільову функцію історичного процесу Е.Азроянц пропонує називати глобалізацією.
Розглядаючи історичні етапи глобалізації, Г.С.Померанц висловлює припущення, що про початок глобалізації можна говорити починаючи з П тис. до н.е., коли володарі-завойовники почали називати себе царями чотирьох сторін світу.
Перша ступінь глобалізації пов’язується із створенням перших імперій, формою духовної глобалізації стає монотеїзм. Імперська влада знаходить опору в єдиній вірі.
Друга ступінь(стадія) глобалізації – імперсько-конфесійна. Виникає чотири культурних світи (Захід, ісламський світ, Індія та Далекий Схід), ознаками яких стали єдине священне писання, єдина мова священного писання, єдиний шрифт, пов'язаний з естетикою пластичних мистецтв. Кожна імперсько-конфесійна глобалізація одночасно була і проектом світового устрою. В Середні віки найбільш активним виявився ісламський проект, але потім його випереджає Захід, що призводить до формування євроцентриського світу.
Третя ступінь (стадія) глобалізації датується ХУП ст.., коли переваги поліцентризму почали брати вверх над його недоліками.
Четверта ступінь глобалізації – електронно-фінансова. Стає зрозумілим, що глобальний порядок не може бути створений одним культурним світом, однією цивілізацією.
Г.Терборн виокремлює декілька хвиль глобалізації, найраннішою з яких вважає експансію світових релігій. Г. Померанц до форм глобалізації відносить монотеїзм і схожі процеси. Що відбувались в інших цивілізаційних вимірах. Далі він виокремлює імперсько-конфесіональну глобалізацію, де кожна імперія претендувала на власний проект світового устрою. Наступною формою стала індустріальна глобалізація, що супроводжувалась «концертом національних держав».
Розподіляючи процес глобалізації за часом на певні етапи, їх характерні форми дозволяють розрізнити їх як історичні типи: глобалізація родова, племінна, етнічна, дівньоімперська, монархічна, колоніальна, національна та інтернаціональна. Глобалізація розглядається в якості мети історичного процесу, інтеграція та дезінтеграція як тенденції, що визначають його динаміку, інтернаціоналізація – як сучасний етап глобалізації.
Інша група дослідників висували точку зору, що перший етап глобалізації розпочався в період Великих географічних відкритті і здійснював безпосередній вплив на системну еволюцію міжнародних відносин..
З позиції "теорії хвиль глобальної інтеграції", перша у XVI ст. (Великі географічні відкриття - бурхливий розвиток торгових зв'язків, формується світовий ринок, виникнення політчиних і економічних зв’язків, активізувалася європейська експансія). Початок формування капіталістичного укладу розглядався як генетична основа глобалізації
Друга хвиля глобальної інтеграції спостерігалася з 40-х або 70-х років XIX ст. до 1914 р. (розвиток транспорту – залізниця і пароплави – зниження транспортних витрат до розвитку і розширення світової торгівлі, зародження глобальної економіки, велике значення телеграфу і телефону). Світове господарство ставало цілісною системою на основі міжнародного поділу праці. Європейська експансія призвела до виникнення світової колоніальної системи.
Глобалізація розглядається у зв’язку з еволюцією капіталізму як системи суспільних відносин. С.Амін, Л.Бентон, Р.Гілпін розглядають глобалізацію передусім як вестернізацію, розглядають її як експансію капіталістичної світ-системи.
Ще одна точка зору пов’язує глобалізацію з рубежем ХІХ і ХХ ст., (зростання продуктивних сил і посилення міжнародних контактів, обумовлених вивозом капіталу). В ХХ столітті ще продовжувався процес формування глобальної світополітичної системи. Але, як зауважує російський дослідник О.Д.Богатуров, розуміння світополітичної єдності ще не було, яка тільки почалася формуватися. Іспано-американська, англо-бурська, русько-японська і Перша світова війна стала важливими, але не завершальними етапами формування глобальної світополітичної системи.
Починаючи перший етап глобалізації межею Х1Х-ХХ ст. – про що свідчили такі відкриття, як пароплав, телефон, конвеєр, висловлюються припущення, що І світова війна зупинила цей процес. Другий його етап – відродження глобалізації кін. 70-х років ХХ ст. (інформ-зація).
Навіть після закінчення Першої світової війни єдина глобальна система ще не була остаточно сформована. Світ продовжував складатися з декількох підсистем. Всі ці підсистеми розвивались в тенденції як майбутні складові частини глобальної системи (європейська, північноамериканська, східноазійська, близькосхідна, латиноамериканська). Європейська підсистема міжнародних відносин займала місце центральної історично до закінчення ІІ світової війни.
Отже, в пошуках історичних джерел глобалізації міжнародних відносин вчені найчастіше звертаються до подій ХХ століття. Особлива увага приділяється наслідкам І і ІІ світової війни, які мали характер глобального конфлікту. Вони сприяли якісним змінам у системі МВ. Важливе значення мала поява нових держав внаслідок краху колоніальних імперій (що є проявом як фрагментації, так і глобалізації).
Інший підхід, що глобалізація - це якісно новий етап розвитку світової економіки та політики, який відрізняється від попередніх ступенів інтернаціоналізації господарського життя тим, що по-перше, світове економічне співтовариство з більш або менш взаємопов'язаних країн перетворюється в цілісну економічну систему, де національні соціуми стають складовими елементами єдиного всесвітнього господарського організму, та визначаються ходом розвитку цього організму як цілого.
Інший підхід. початок глобалізації як конкретно-історичного явища з 1991 року, після розпаду СРСР і ліквідації соціалістичного табору, мотивуючи це тим що сам факт досить успішного існування альтернативної системи унеможливлював глобалізацію.
Різні точки зору пов’язані з недостатньо чітким визначенням «глобалізації». У широкому розумінні глобалізація охоплює весь історичний процес розвитку людства. Звідси, глобалізація розуміється як прогресивний розвиток до природних територіальних меж – поверхні планети Земля. У вузькому значенні під глобалізацією розуміється процеси всесвітньої інтеграції суспільств, що протікають у певній формі в конкретних умовах.
Існує значна кількість підходів, які репрезентують певні часові орієнтири глобалізації. Узагальнення їх дозволяє виокремити наступні основні концепції, що віддзеркалюють історичні кордони цього феномену:
1) концепція глобалізації як зміни форм історичного процесу («архаїчна глобалізація»);
2) концепція глобалізації як певної позачасової властивості, що іманентно притаманна історії людства і набуває на різних етапах розвитку техніки і соціуму різних форм. (концепція Е. Азроянца);
3) концепція протоглобалістів; 4) концепція глобалізації як сучасного феномену.
Характеризуючи глобалізацію, Т.Фрідман пише про нову систему, що замінила систему холодної війни, Р.Фолк акцентує увагу на процесах десуверенізації. М.О.Косолапов чітко розмежовує як інтернаціоналізацію та глобалізацію, так і інтернаціоналізацію як історичну тенденцію і як явище сучасного міжнародного життя.
Визнаючи взаємопов’язаність, але відкидаючи тотожність інтернаціоналізації та глобалізації, М.О.Косолапов від інтернаціоналізацією розуміє вихід чогось раніше внутрішнього за початкові рамки або об’єднання дій деяких суб’єктів світової політики навколо спільних завдань, мети, виду діяльності, тобто інтернаціоналізація не вважається універсальною за кількістю суб’єктів та просторовим межам, хоча в деяких випадках вона може наближатись до таких масштабів. Тому найбільш ефективно вона відбувається на регіональному рівні та\ або в окремих сферах. Що до глобалізації, то в якості головної ознаки визначається вихід якої-небудь проблеми або діяльності на глобальний рівень. При цьому ця діяльність не обов’язково має бути інтернаціональною за складом учасників, може здійснюватись однією країною, організацією, навіть фірмою.
Хоча інтернаціоналізація як явище існує на протязі всієї історії людства, але саме в ХХ ст. цей процес набуває нових якісних характеристик. Відповідно М.О. Косолапов розглядає глобалізацію як якісно нове явище міжнародного життя, суть якого полягає в набутті окремими державами, іншими суб’єктами МВ можливостей та потреб здійснювати деякі або загалом всі функції своєї життєдіяльності в масштабах земної кулі, світових економіки та політики. В такому розумінні одним з проявів глобалізації може розглядатись явище наддержавності, яке несе в собі початки централізації, підпорядкування, авторитаризму.
Звідси, історичні форми глобалізації, зокрема глобалізації міжнародних відносин, можна аналізувати з врахуванням наступних чинників:
Просторово-часових: обсяг глобальних структур; інтенсивність глобальних взаємодій; швидкість глобальних потоків; переважний вплив глобальних взаємозв’язків. Як зауважує А.Гідденс, глобалізація - це поширення, розтягування простору і часу до масштабів усього світу, зв'язок між різними соціальними контекстами або регіонами.
Організаційних: інфраструктура глобалізації; інституалізація глобальних структур і використання сили; модель глобальної стратифікації; домінуючі види глобальних взаємодій.
В сукупності вони дають уяву про глобалізацію на тому чи іншому етапі розвитку.
 
Наукові статті, Доклади » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » МІЖНАРОДНІ СИСТЕМИ ТА ГЛОБАЛЬНИЙ РОЗВИТОК » Історичні форми глобалізації міжнародних відносин.
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук:




Copyright MyCorp © 2024
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz